19 травня -
День вишиванки
9 травня біля пам'тника невідомому солдату відбувся урочистий мітинг під гаслом "Пам'ятаємо. Перемагаємо", який вже тадиційно організовує шкільна родина разом із сільськими колективами. Привітальне слово мали сільський голова Кругляк О.В., учасник АТО Малець С.С., директор Світильнянського НВК Решотко Т.М., представник господарського товариства "Світильнянське" Петров П.Є. , настоятель Свято-Михайлівського храму отець Максим, а також запрошеними гостями були учасники боєвих дій АТО.
Вшанувати світлу пам’ять героїв Небесної Сотні вирішили члени гуртка «Юні музеєзнавці», відвідавши Майдан Незалежності 22 лютого. Учні пройшлися місцями найбільших втрат, вчитуючись в списки загиблих, поклали квіти Героям, з болем і тугою заспівали «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».
Керівник гуртка Топіха Л. А.
15 лютого -
день виводу військ з афганістану
Благодійний ярмарок в підтримку односельчан, які перебувають на даний момент в зоні АТО
Гостини на Миколая
Святого Миколая люблять і чекають всі діти. А особливо, наші першокласники, які разом з класоводом Нідзельською А.О. підготували та провели в музеї справжнє свято з віршами, танцями, піснями. Допомагали їм батьки, а підтримували оплесками учні 2-4 класів. І Миколай не забарився. Він уважно вислухав побажання янголят, послухав привітання на свою адресу, та роздав солодкі подарунки всім учням початкових класів.
Андріївські вечорниці
Напередодні свята Андрія у шкільному музеї учні 2-4 класів провели вечорниці, вчителі Колеснік Л. Д., Піддубна О. М. та Мазур Г. К., вони ж господині оселі, розповіли про традиції Андріївських вечорниць. Діти співали українських пісень, розповідали гуморески, їли наввипередки куліш, змагались в переспівках, інсценували народні пісеньки. Кожен виступ супроводжувався гучними оплесками батьків, гостей свята. На завершення господині пригощали учасників та всіх присутніх смачними варениками.
До свята Андрія учні 10 класу провели вечорниці. Пройшло це календарно-обрядове дійство в шкільному музеї. Старшокласниці розповідали про традиції цього свята, разом з глядачами співали українських народних пісень. Не забули вони й про ворожіння. Дізнатись свою долю, ім’я судженого могли всі бажаючі. Наприкінці вечорниць дівчата пригощали всіх присутніх смачними варениками.
ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
ПАРАД
СТРОЙОВОЇ ПІСНІ
КОНКУРС
"КРАЩИЙ КОЗАК"
І пам’ять серця і вічний смуток
«Доля – важлива деталь життя,
Що йде з минулого у майбуття:
Через гори бруду та сміття
Від реальності – у забуття»
16 листопада у музеї школи відбувся урок пам’яті, присвячений випускнику нашої школи, учаснику АТО, кіборгу Марченку Івану Миколайовичу, який загинув у січні 2015 р. в терміналі Донецького аеропорту.
На заході були присутні: мама Леоніда Францівна, однокласники Вані, класний керівник Гончаренко Олена Василівна, побратим Олександр Руденко, який був з ним у тому останньому бою, сільський голова Кругляк Олександр Володимирович, учні та вчителі школи. Гуртківцями музею продемонстрована презентація про життєвий шлях нашого героя.
Синочку, ангел мій,
Ти – мій вічний біль …
Мовчить глуха могила –
Забути тебе несила .
Леоніда Францівна Островська
Присвята
Хай буде спокій у душі твоїй, Іване …
Хай світло Боже з Неба встане
Й зупинить варварів пекельних –
Хай згинуть вороги від ран смертельних!
Україні милій буде Сонце в допомогу:
Нехай освітить нам дорогу
До перемоги в цій війні.
Наші Душі по тобі сумні.
Мамі сказав, що вбивати не вмієш,
Але ж не Ти, Іванку, горе сієш!
«Брати» лукавії посіяли війну!
Дай, Боже, пережити пору цю сумну …
Валентина Францівна Островська(тітка)
Урок пам’яті підготувала і провела педагог-організатор, керівник музею Топіха Людмила Андріївна. Захід пройшов на високому патріотичному рівні.
Турнір Пам’яті у Світильні
Як би ми не хотіли, як би ми не бажали припинення воєнних дій на сході, та, все-одно, так складається, що цього замало. І війна забирає житті усіх, хто трапляється їй на шляху: молодих і старших, чоловіків і жінок…
14-15 листопада 2015 року на базі Світильнянського НВК пройшла відкрита першість села Світильні з настільного тенісу, присвячена пам'яті нашого захисника, односельчанина Івана Миколайовича Марченка, випускника нашої школи, який воював в складі 90 батальйону 95 аеромобільної бригади, що виконувала бойові завдання в районі Донецького аеропорту. Організатор заходу, Завєдєєв Анатолій Васильович, вирішив започаткувати змагання імені І.М.Марченка, адже 16 листопада герою виповнився б 31 рік…
Першого дня змагань діти шкільного віку мали змогу спробувати свої сили та позмагатися за перші місця. Другого дня перейняли естафету вже дорослі тенісисти. Усі учасники змагань відвідали шкільний музей, у якому екскурсовод розповів про життя та воєнні здобутки Івана Марченка.
Дуже приємно, що до нас завітали гості з Великої Димерки, Зазим’я, Русанова, Требухова, Калити та Бобрика. Загалом близько ста учасників взяли участь у змаганнях! Призерами першого дня змагань стали учні: Зазимського НВК (Галькевич І., Мінаков А.), Великодимерського НВК (Ляпіна А., Ткаченко Р., Фещун А. Каліка М., Зайченко Л., Дворко В., Ткаченко А., Гриненко О., Парубець В., Селюк А.), Русанівського НВК (Хоменко Р., Литовчнко Д.), Бобрицької ЗОШ (Крук Я., Майор А., Ромазанова Н.). Другого дня призові місця вибороли представники: Зазим’я (Кушнір О.), Русанова (Юрченко Г., Шиліпун Т.), Калити (Шелест О.), Требухова (Константинівський О.), Бобрика (Ковшун С., Приходько Д., Вінник Т.), Світильні (Мазур О., Нестеренко С., Петрук І.). Переможці отримали грамоти, медалі та невеличкі подарунки! А всі присутні – чудовий настрій!
Пам’ять… Скільки радості і смутку в одному слові! Я закликаю усіх шанувати живих і пам’ятати тих, хто вже не з нами! Адже, коли ми пам’ятаємо – ми перемагаємо!
Василина Василівна Сіденко
ДЕНЬ
ЗАХИСНИКА
УКРАЇНИ
ЛИСТ СОЛДАТУ
Настя Голуб, 5 клас
Там, де спів солов’їний щоранку,
Де багряна у лузі калина,
Де співають, як мед, колисанку –
Це мій край, це моя Україна.
Там, де гори чарують красою,
А квітками духмяна рівнина,
Де джерела з водою живою –
Це мій край, це моя Україна.
Де ліси, де гаї, де діброви,
Де до річки хвиляста стежина!
Нема в світі милішої мови –
Це мій край, це моя Україна!
Де поля у жнива золоті,
Небо чисте, немовби перлина.
Пощастило мені у житті,
Бо мій край – це свята Україна!
Настя Левченко, 4 клас
Казка про Маленьку Хмаринку
Жила собі Маленька біленька Хмаринка.
Вона дуже любила Україну, тому ніколи не була
похмура. Говорила Хмариночка з квіточками,
сонечком, комашками, з усіма! Одного разу прилетіла величезна Чорна Хмара. Дуже зла була та Хмара. І сказала вона:
-
Ану геть звідси, а то отримаєш у мене!
-
Чому? – злякалася маленька.
-
Тому що, я тут господарка! Це моє небо!
І стало все навкруги похмуре і сіре. Не знала Хмаринка, що їй робити. Попливла вона до зірочок і сказала:
-
Зіроньки-подруженьки, допоможіть мені, будь ласка… - і розповіла свою історію.
-
Ой, Хмаронько, ми боїмося! Ми не можемо тебе врятувати.
Попливла вона до Місяця і почала благати його, щоб він їй допоміг. І йому повідала свою історію. Місяць відповідає:
-
Вибач, Хмаринко, я не можу тобі допомогти. Я її і сам боюся.
Попливла у сльозах вона до Сонечка. І розповіла свою неприємну історію. Воно вислухало маленьку і сказало:
-
Я тобі допоможу! Гайда, подивимося на ту Хмару!
Прибули вони до великої Чорної Хмари. І сказало Сонечко:
-
Ану геть звідси! Ти бачиш, що накоїла людям лихо? Вони сумують і хворіють без світла. А ти все смієшся з них! Поки була маленька, біленька, чистенька Хмарка, то на Україні панував мир. А коли з’явилася ти, то все змінилося. У країні почалася війна!
-
А що тут такого? – спитала здивовано Чорна Хмара.
-
А те, що у тебе просто немає ні совісті, ні милосердя! – відповіло Сонечко.
-
Ану покажи, на що ти здатне, якщо таке розумне? – голосно гукнула Чорна Хмара. Аж грім розійшовся по небу!
А Сонечко у відповідь засвітило своїм золотистим промінням, що навіть ця велика Хмара злякалася того сяйва і втекла. І ніхто про неї і не згадував більше. А Маленька Хмара стала знову господарювати на своєму небі, щоб над Україною завжди світило мирне Сонце!
Василина Василівна Сіденко, керівник гуртка "Літературна студія"
Пречорне небо! Блискавка між хмар!
Прегрізний грім мою розбурхав душу…
Таких ще снів ніколи я не мав.
Про нього вам повідати я мушу!
На рідне поле жовтих колосків,
Яке зігріте сонцем життєдайнім.
Злетілося десятка з три круків.
Кружлять над житом хмарно!
А поряд дівчина збирала квіти,
Наспівуючи, з них вінок плела.
А в пісні тій – біблійні заповіти!
А в серці чистім – вірність, доброта!
Та дівчина – це наша Україна.
А ті круки – це наші вороги.
Коли ми дружні – ми велика сила!
Повстаньмо разом проти лютої біди!
Валерія Фурман, 7 клас
Солдате Вкраїни – ти наш захисник!
Ти наша опора і гордість!
Від пут і кайданів, ярма рятівник.
В тобі честь, і гідність, і скромність!
Солдате Вкраїни – ти мужності храм!
Добром твоє серце зігріте!
І знай, не один ти, і будеш не сам.
З тобою Вкраїни всі діти!!!
Юля Суюндукова, 11 клас
Не кажіть, щоб Вкраїна вставала з колін,
Бо не впала вона ще так низько!
У нас духові гроші не прийдуть взамін –
До землі від колін ще не близько!
Наша слава і воля ніколи не вмре,
Хоч катують нас, ріжуть, стріляють…
Знаю, кожен грудьми на ті кулі піде!
А кати наші – духу не мають!
Наш народ, наша нація сильна!
І не плаче дружина з дітьми…
Навіть мати терпляче жде сина,
Доки той повернеться з війни!
Не впаде на коліна держава!
Не зламають наш дух вороги!
У нас доля гірка, як та кава…
Але ж квіти цвітуть навкруги!
Ярослава Моргун, 9 клас
Зухвалість нині вже не в моді.
Емблема зла давно в комоді!
Респект добру, повага правді.
Нажаль, це мрії, бо насправді:
АТО, війна, теракт, майдан...
Довкола сум, жура, обман.
Очима сиріт плаче світ,
Бо править нині динаміт.
Розсаду правди і добра
Оберігати нам пора.
Тому давайте жити в мирі,
И(й) думки плекати тільки щирі!
Даша Щербак, 9 клас
Я за тебе молюсь, український солдате!
Щоб град не гримів, не ревіли гармати!
Ти відстоюєш правду в пекельному колі,
Та не один ти! Нас мільйони!
Ми дякуєм, солдате, за життя!
За мирне небо в нас над головою!
Ти борешся за наше майбуття!
І ми завжди пишаємось тобою!
І віримо, що прийде час розплати!
До ворогів повернуться гармати!
А ви, захисники небесно-чолі,
Всміхатиметесь миро, сонцю, волі!
 |
|---|
 |
|---|
